Емоційний інтелект для найменших
Про важливість емоційного інтелекту говорять усі: роботодавці, батьки, студенти і школярі. Що це таке, чому важливо, відколи і як тренувати? Розбираємось: термін “емоційний інтелект” справді має місце у дошкіллі чи лишень є трендовим тимчасовим поняттям. Вперше поняття “емоційний інтелект” було сформовано в 1990 році психологами Джоном Маєром та Пітером Саловеєм, які поставили під сумнів ключовий показник успіху – оцінку рівня IQ, темою якого тоді були переповнені всі наукові майданчики. З появою досліджень та наукових теорій на цю тему зайшла мова і про розвиток емоційного інтелекту. Чому важливо починати з дитинства?
Діти, які мають добре розвинений емоційний інтелект краще фокусують увагу, ефективніше залучені до навчання, є більш емпатійними та краще будують відносини з людьми. Щоби розвинути емоційний інтелект у дошкільнят, необхідно навчити їх розпізнавати свої емоції та емоції інших, розуміти причини та наслідки емоцій, регулювати емоції, та виражати емоції у належний спосіб відповідно до умов, у яких перебуває людина. ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ДЛЯ НАЙМЕНШИХ За матеріалами експерток Команди підтримки реформ МОН ігри з флеш-картками: називати емоції, розглядати зображення; відтворювати відповідні емоції на обличчі за допомогою дзеркала (показуємо емоції – дивимось на своє відображення); відтворювати емоції один одного в парі: таким чином навчаємо розуміти емоції інших та розпізнавати їх – перший крок до емпатійності; читати книги разом з дітьми та обговорювати емоції героїв на основі сюжету чи ілюстрацій; під час вираженої емоції дитини називати її за допомогою дорослого, що поруч; власним прикладом показувати дітям, як можна зарадити емоціям інших: обійняти, розрадити, поговорити, принести води тощо. Розпізнавати свої емоції та емоції інших Дошкільнята можуть сигналізувати про свої емоції одним виразним звуком – плачем. Ми, дорослі, знаємо, що це може бути збудження, сум, злість, шок, страх, та і, зрештою, радість. Важливо навчити дітей розуміти ці емоції. Як ми це можемо втілити на практиці? Почнімо з ідентифікації емоції “в теорії”. Розуміти причини та наслідки емоцій Діти, які здобувають яскраві емоції не завжди розуміють, звідки ці емоції беруться. Це стосується і задоволення базових фізіологічних потреб: сон, їжа, відпочинок, безпека тощо. Тому важливо говорити з дітьми про їхні емоції: “Ти піднесений, бо у тебе день народження і друзі вітають тебе”, “Ти роздратована, бо зголодніла і хочеш їсти”, “Ти здивований, бо побачив веселку дорогою до садка”. Я щаслива, коли ви використовуєте слова “будь ласка” і “дякую”; Я засмучений, коли ви не складаєте іграшки на місце; Мені неприємно, коли ти не ділишся олівцями; Я весела, тому що ми граємо в цю гру;
Мені страшно, коли так гучно гримить грім. Якщо я злюся, я можу: погуляти, глибоко дихати 10 разів, присісти 10 разів, випити води, побити подушку, побути наодинці, поспілкуватися з кимось, помалювати. Якщо я засмучений, я можу: обійняти друга, обійняти іграшку, послухати музику, погуляти, поплакати, намалювати свої емоції, зробити те, що люблю і піднімає мені настрій. Якщо мені нудно, я можу: поспілкуватися з другом, послухати музику, позайматися спортом, допомогти комусь з роботою, роздивитися книжку тощо. Емоційна регуляція Важливо показувати власним прикладом і, відповідно, вчити дітей висловлювати свої потреби та емоції шляхом емоційної регуляції через інструмент “Я-повідомлення”: Я + ЕМОЦІЯ, коли ти... / МЕНІ + ЕМОЦІЯ, коли ти... Вираження емоцій у належний спосіб відповідно до умов, у яких перебуває людина Важливо розмовляти з дітьми про те, що всі емоції важливі і потрібні, бо з емоцій складається кожен з нас і в цьому ми особливі. Можна пояснити на прикладі веселки: “Чи була б веселка веселкою без червоного чи зеленого кольору? Відповідно, нормально і потрібно виражати свої емоції, однак у спосіб, який не шкодить іншим, хто тебе оточує”. Тут спрацює вправа з самозарадності “Подбай про себе”: Деніел Ґоулман – “Емоційний інтелект” , Джон Медіна – “Правила розвитку мозку дитини”, Деніел Ґоулман, Річард Бояціс, Енн Маккі – “Емоційнийінтелект лідера”. Таким чином, на основі простих вправ та щоденних практик
ми, дорослі, допомагаємо дітям розвивати емоційний інтелект. Своєю підтримкою та позитивною реакцію у сприйнятті дитячих почуттів, ми показуємо приклад прийняття, розуміння, емпатії та поваги. Три книги про емоційний інтелект: 1.МПро важливість емоційного інтелекту говорять усі: роботодавці, батьки, студенти і школярі. Що це таке, чому важливо, відколи і як тренувати? Розбираємось: термін “емоційний інтелект” справді має місце у дошкіллі чи лишень є трендовим тимчасовим поняттям. Вперше поняття “емоційний інтелект” було сформовано в
1990 році психологами Джоном Маєром та Пітером Саловеєм, які поставили під сумнів ключовий показник успіху – оцінку рівня IQ, темою якого тоді були переповнені всі наукові майданчики. З появою досліджень та наукових теорій на цю тему зайшла мова і про розвиток емоційного інтелекту. Чому важливо починати з дитинства? Діти, які мають добре розвинений емоційний інтелект краще фокусують увагу, ефективніше залучені до навчання, є більш емпатійними та краще будують відносини з людьми. Щоби розвинути емоційний інтелект у дошкільнят, необхідно навчити їх розпізнавати свої емоції та емоції інших, розуміти причини та наслідки емоцій, регулювати емоції, та виражати емоції у належний спосіб відповідно до умов, у яких перебуває людина. ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ДЛЯ НАЙМЕНШИХ. За матеріалами експерток Команди підтримки реформ МОН ігри з флеш-картками: називати емоції, розглядати зображення; відтворювати відповідні емоції на обличчі за допомогою дзеркала (показуємо емоції – дивимось на своє відображення);відтворювати емоції один одного в парі: таким чином навчаємо розуміти емоції інших та розпізнавати їх – перший крок до емпатійності; читати книги разом з дітьми та обговорювати емоції героїв на основі сюжету чи ілюстрацій; під час вираженої емоції дитини називати її за допомогою дорослого, що поруч; власним прикладом показувати дітям, як можна зарадити емоціям інших: обійняти, розрадити, поговорити, принести води тощо. Розпізнавати свої емоції та емоції інших Дошкільнята можуть сигналізувати про свої емоції одним виразним звуком – плачем. Ми, дорослі, знаємо, що це може бути збудження, сум, злість, шок, страх, та і, зрештою, радість. Важливо навчити дітей розуміти ці емоції. Як ми це можемо втілити на практиці? Почнімо з ідентифікації емоції “в теорії”. Розуміти причини та наслідки емоцій Діти, які здобувають яскраві емоції не завжди розуміють, звідки ці емоції беруться. Це стосується і задоволення базових фізіологічних потреб: сон, їжа, відпочинок, безпека тощо. Тому важливо говорити з дітьми про їхні емоції: “Ти піднесений, бо у тебе день народження і друзі вітають тебе”, “Ти роздратована, бо зголодніла і хочеш їсти”, “Ти здивований, бо побачив веселку дорогою до садка”. Я щаслива, коли ви використовуєте слова “будь ласка” і “дякую”; Я засмучений, коли ви не складаєте іграшки на місце; Мені неприємно, коли ти не ділишся олівцями; Я весела, тому що ми граємо в цю гру; Мені страшно, коли так гучно гримить грім. Якщо я злюся, я можу: погуляти, глибоко дихати 10 разів, присісти 10 разів, випити води, побити подушку, побути наодинці, поспілкуватися з кимось, помалювати. Якщо я засмучений, я можу: обійняти друга, обійняти іграшку, послухати музику, погуляти, поплакати, намалювати свої емоції, зробити те, що люблю і піднімає мені настрій. Якщо мені нудно, я можу: поспілкуватися з другом, послухати музику, позайматися спортом, допомогти комусь з роботою, роздивитися книжку тощо. Емоційна регуляція Важливо показувати власним прикладом і, відповідно, вчити дітей висловлювати свої потреби та емоції шляхом емоційної регуляції через інструмент “Я-повідомлення”: Я + ЕМОЦІЯ, коли ти... / МЕНІ + ЕМОЦІЯ, коли ти... Вираження емоцій у належний спосіб відповідно до умов, у яких перебуває людина Важливо розмовляти з дітьми про те, що всі емоції важливі і потрібні, бо з емоцій складається кожен з нас і в цьому ми особливі. Можна пояснити на прикладі веселки: “Чи була б веселка веселкою без червоного чи зеленого кольору? Відповідно, нормально і потрібно виражати свої емоції, однак у спосіб, який не шкодить іншим, хто тебе оточує”. Тут спрацює вправа з самозарадності “Подбай про себе”: Деніел Ґоулман – “Емоційний інтелект”.Джон Медіна – “Правила розвитку мозку дитини”. Деніел Ґоулман, Річард Бояціс, Енн Маккі – “Емоційний інтелект лідера”. Таким чином, на основі простих вправ та щоденних практик
ми, дорослі, допомагаємо дітям розвивати емоційний інтелект. Своєю підтримкою та позитивною реакцію у сприйнятті дитячих почуттів, ми показуємо приклад прийняття, розуміння, емпатії та поваги. 