Сенсорна інтеграція в умовах закладу дошкільної освіти
Сенсорна інтеграція:упорядковує інформацію, отриману з органів чуття (смак, вигляд,звук, запах, дотик, сила тяжіння, розташування у просторі),надає значення відчуттям, які ми отримуємо та обирає те, на чому варто сконцентруватися (наприклад, слухати педагога і не звертати увагу на вуличний шум),дозволяє усвідомлено діяти та реагувати на ситуацію, в якій ми знаходимося, формує базу для теоретичного навчання та соціальної поведінки, є несвідомим процесом у головному мозку людини.
Сенсорна інтеграція: Це визначення із книги “Дитина і сенсорна інтеграція”, авторки самого терміну “сенсорна інтеграція”, американської психологині – Джин Айрес. Діагностувати та виміряти рівень розвитку сенсорної інтеграції неможливо. Спеціалісти спостерігають за поведінкою дитини, її реакцією різні ситуації. На основі психологічних тестів роблять висновок про хороший, середній чи слабкий рівень сенсорної інтеграції. Нижче наводимо ряд ознак, які можуть свідчити про порушення сенсорної інтеграції: 1) Гіперактивність та труднощі з концентрацією уваги – дитина постійно знаходиться у русі, більша частина з яких виглядає безцільно. Дошкільнята часто є шумними та активними, але зі зростанням контролювати фізичну активність стає легше. Через надмірну тривожність деяким дітям і далі буває важко підтримувати порядок у кімнаті, виконувати домашні завдання чи збиратися до школи, нічого не забуваючи. СЕНСОРНА ІНТЕГРАЦІЯ В УМОВАХ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ За матеріалами експерток Команди підтримки реформ МОН 2) Проблеми з поведінкою – часті зміни настрою, болісна реакція на програш у грі, складність у тому, щоби ділитися іграшками чи їжею. Також часто зустрічаються гіперчутливі діти, почуття яких легко зачепити, а от заспокоїти дитину дуже важко.
3) Проблеми з мовленням та мовою – один з найпоширеніших та видимих симптомів. Мова та мовлення залежать від багатьох процесів, що пов'язані з сенсорною інтеграцією. У разі збою на будьякому з етапів обробки інформації, як правило, спостерігаються затримки у розвитку мовлення. 4) М'язовий тонус та порушення координації – діти з порушенням сенсорної інтеграції часто мають низький м'язовий тонус, виглядають слабкими та в'ялими. Часто їм потрібно прикладати додаткових зусиль для того, щоб утримувати себе у вертикальному положенні, тож вони намагаються спертися на щось, сісти, шукають опору. 5) Проблеми з навчанням – основними перешкодами тут стають читання та письмо. Дитині потрібно запам'ятати алгоритм написання букви та її графічний образ. Знання такого роду зазвичай потребують зорової та м'язової пам'яті. Якщо робота мозку не впорядкована, то дитина просто “не може знайти” потрібні знання.
Діти з порушеннями сенсорної інтеграції погано орієнтуються у
просторі, постійно наштовхуються на людей чи предмети, оскільки їм важко оцінити положення свого тіла у просторі. Визначити наявність проблем з сенсорною інтеграцією може лише кваліфікований спеціаліст. Проте батьки та педагоги, які постійно контактують з дитиною, можуть оцінити особливості розвитку дитини та створити сприятливе середовище вдома та у садку. Як створити сприятливі умови для ефективної сенсорної інтеграції в умовах ЗДО?
Допомагайте дітям підвищувати самооцінку. Дитині з порушенням сенсорної інтеграції виконання повсякденних завдань дається набагато важче. Тому такі діти можуть бути невпевненими у собі, перебувати в стані фрустрації, негативно реагувати на інших людей. Пам'ятайте, що проблема має фізичну природу. У випадку, якщо діти безпідставно поводяться вороже чи агресивно, проявіть терпіння та співчуття. Це не означає, що можна не реагувати на деструктивні дії малюка. Спокійно поясніть, що поведінка дитини недоречна, але це не означає що ви не любите дитину. Дитині потрібна емоційна підтримка та розуміння. Навіть, якщо малюк агресивний, впертий та роздратований, проявляйте любов, повагу та ніжність. Намагайтеся зберігати у дитині позитивний образ “Я”. Діти не
люблять переживати емоційні перепади і, щоб уникнути постійних емоційних криз, спостерігайте за станом дитини. Якщо вона відчуває перевтому чи збудження – краще змінити поточну ситуацію, прибрати подразники. Не карайте дитину. Якщо дитина сердиться чи втратила контроль, покарання ще більше принизить її самооцінку. У такому стані дітям вже дискомфортно, а з покаранням до цього стану додається ще й почуття сорому та провини у той час, коли дитина потребує допомоги, аби заспокоїтися. У випадку істерики чи втрати самоконтролю, знизьте сенсорне навантаження на дитину (шум, яскраве світло, натовп), після чого заспокойте дитину (краще у тихому місці, запропонуйте улюблену іграшку чи ковдру, обійміть, повільними рухами зверху вниз потріть дитині спину – це допоможе організувати мозок). Дисципліна, послідовні, організовані рамки та правила дають дитині відчуття безпеки та спокою. Пояснивши правило один раз, не вступайте у суперечки з дитиною щодо його виконання. Спокійно поясніть, що інакше бути не може. Будьте послідовними та двічі подумайте, перш ніж сказати дитині “ні”. Слідкуйте за тим, аби ваші очікування відповідали нервовим можливостям дитини. Дитина дошкільного віку не ладна сидіти рівно за столом, писати палички чи читати без відволікання на сторонні шуми. Це особливо стосується дітей з порушеннями сенсорної інтеграції. Такій дитині також просто не під сили усвідомити і виконати більше однієї вказівки, а такі фрази як "поклади книжку і візьми олівець" вводять її у ступор.Підкреслюйте те, що дитина робить добре.Поради щодо організації освітнього середовища для ефективної сенсорної інтеграції Структурування – навчіть дітей розпоряджатися часом й дотримуватися встановленого у групі порядку. Організуйте груповий простір так, щоби речі займали конкретні місця. Під час ранкового кола з дітьми використовуйте планери для демонстрації розпорядку
дня. Протягом дня звертайте увагу дітей на вже пройдені етапи та плани. Тактильне середовище – будь-що, що торкається шкіри може викликати позитивні чи негативні реакції. Комусь тканина видається м'якою, а когось “кусає”. Враховуйте це та реагуйте на запити дитини. Часто діти з порушенням сенсорної інтеграції негативно реагують на заняття творчістю через клей, пластилін чи фарбу на руках. Не змушуйте дитину, якщо бачите, що їй дискомфортно. Зробіть групову кімнату більш різноманітною за допомогою тунелів з ковдр, підвісних качель “гнізд” (слідкуйте за доступом повітря). Реакції на вестибулярні та пропріоцептивні відчуття такі ж різні, як і на тактильні. Якщо ви бачите, що дитині не подобаються види діяльності, пов'язані з вестибулярною стимуляцією – це один з сигналів того, що варто звернутися до терапевта, який працює з сенсорною інтеграцією. Якщо дитина постійно шукає вестибулярної стимуляції, організуйте максимальне просторе середовище для руху. Біг, стрибки, лазіння (на свіжому повітрі), а також заняття на ігровому обладнанні, що передбачає необмежений рух, допоможуть наситити нервову систему дитини пропріоцептивними відчуттями. Для дитини з порушеннями сенсорної інтеграції дискомфорт можуть спричинити слухові та нюхові подразники. Приміром, загальний шум у груповій кімнаті під час вільної гри може викликати у дитини перевантаження та стрес. Якщо дозволяє групова кімната, спробуйте розташувати осередки зацікавлення так, щоби простори для активних та спокійних ігор були максимально віддалені чи відгороджені один від одного. Особливу увагу слід приділити куточку усамітнення. Варто також зрозуміти, що дитина з порушенням сенсорної інтеграції може негативно ставитися до людини чи місця через запах. Захистити від усіх звуків та запахів неможливо, але поставитися з розумінням та підтримати дитину необхідно. Матеріал створено на основі книги Е. Джин Айрес “Дитина і сенсорна інтеграція”